Ірина Сушко, “Європа без бар’єрів”, голова підгрупи з візової лібералізації, РГ1 УПН ФГС СхП
Під акомпанемент ейфорії щодо перемоги демократичної революції в Україні Європарламент проголосував за скасування віз для… Молдови, визнавши успіх і повноту відповідних реформ у цій країні.
А тим самим часом в самій Україні після майже півроку стагнації та відсутності будь-якого прогресу, процес візової лібералізації, що був загнаний у глухий кут режимом Януковича, може отримати друге дихання і вивести Україну на реальну перспективу досягнення аналогічного результату протягом року-півтора. Але чи готові до цього нові урядовці, чи готові вони працювати так, як діяв уряд сусідньої держави, чи знову складуть руки і сподіватимуться лише на винагороду за звитягу, виборену героями Майдану?
Часто кажуть, що в законодавчій сфері Україні залишилось лише внести зміни до законів з протидії дискримінації та боротьби з корупцією. Насправді, згідно результатів 3-го Звіту Європейської Комісії з цього питання, оприлюдненого у листопаді 2013 р., – таких завдань дещо більше.
Де знаходиться наразі Україна, коли йдеться про рух до безвізового режиму? Які технічні завдання необхідно виконати негайно та як ефективно скористатись підтримкою європейської спільноти, – ці та інші питання мають стати першими у процесі перезапуску візової лібералізації.
Незважаючи на численні заяви уряду Януковича про наміри якнайшвидше отримати безвізовий режим, останні роки Україна демонструвала рекордно низькі темпи впровадження положень Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), вже четвертий рік знаходячись у першій (законодавчій) фазі виконання цього документу. Прорив, зафіксований влітку 2013 року, форсовано відбувся під Вільнюський саміт, а тому успіху не отримав, – із переліку завдань, що мали завершити законодавчу фазу процесу, жодною фракцією парламенту не було підтримано «чутливі» закони у сфері протидії дискримінації.
В цей час, Молдова їздитиме без віз вже влітку цього року. Не пасе задніх і Грузія, що долучилась до процесу лише на початку минулого року. Перехід до 2-ї імплементаційної частини завдань, грузинський уряд очікує вже влітку цього року, а завершення всього процесу з можливою відміною віз, очікується ними вже наступного року. Наприкінці 2013 року до безвізового забігу приєдналась і Туреччина, що має відчутні результати реформ та політичну волю, щоб вирватися вперед.
Хто і як нині відповідає за виконання Плану дій з візової лібералізації?
Виконання завдань ПДВЛ, що охоплюють більше 50-ти критеріїв та завдань з різних напрямків державної політики, потребують належної координації. Національний Центр з виконання ПДВЛ, утворений у квітні 2011 р., де-факто не працює ще з кінця 2012 року. Після відставки першого віце-прем’єра В.Хорошковського ніхто в уряді взагалі не виявляв помітного інтересу до даної проблематики.
Для узгодження дій та контролю за процесом необхідно вже зараз поновити роботу вищезгаданого Національного центру, з обов’язковим включенням незалежних експертів до його складу. Голова даного Центру має доповідати керівництву уряду щотижня – як це робилося у Молдові. Відверті ознаки хаосу в процесі прийнятті кадрових та інституційних рішень, що супроводжували процес (не)призначення у новий уряд профільного віце-прем’єра з європейської інтеграції Б.Тарасюка, що міг би бути головою Центру, наразі не додають оптимізму.
Ініціатива наздогнати упущене належить Комітету з європейської інтеграції Верховної Ради на чолі з Г.Немирею, що вже 26 лютого на своєму першому після революційних подій засіданні обговорив першочергові заходи, необхідні для завершення законодавчої фази ПДВЛ.
Втім, як і раніше, голосування «антивізових» законів залежить від більшості фракцій парламенту, які ще влітку не демонстрували ані волі, ані розуміння проблеми, проваливши голосування по законопроекту 2342, що мав розв’язати питання законодавчих прогалин у сфері протидії дискримінації.
Чи проголосують нині депутати за непопулярний закон або за інший, який буде запропоновано на заміну – питання залишається відкритим. Втім жодного руху вперед без врегулювання питань протидії дискримінації – не буде. Тим більше, коли наші «друзі» активно презентують події в Україні як перемогу «екстремістів» та «неонацистів».
Чи зможемо ми мати біометричні паспорти вже цього року?
Нагадаємо, що безвізовий режим буде надано лише власникам біометричних паспортів, яких в Україні наразі – нуль. Новий уряд та активізована Майданом Верховна Рада має можливість довести громадянам не лише готовність завершити розпочате, але й переглянути ті цілі, що вже вважаються частково досягнутими.
Йдеться про Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон про ЄДДР), що розроблявся, за офіційною версією, заради скасування візового режиму через впровадження біометричних паспортів. У свій час поява даного закону викликала справедливе обурення правозахисників та незалежних експертів, адже по суті потреба в біометричних паспортах стала ширмою для освоєння корупційними групами майже мільярда гривень, що мали піти на впровадження реєстру і разом з цим віддалити перспективу скасування віз, зважаючи на кількарічний процес впровадження нового адміністративного монстра – демографічного реєстру.
За результатами вищезгаданого Третього звіту Європейської комісії українська сторона повинна прийняти підзаконні акти, необхідні для виконання даного Закону. Втім, виконання даних рекомендацій не тільки не пришвидшить появу біометричних документів, але й актуалізує критику з боку правозахисників, оскільки виявлені розбіжності окремих положень Закону про ЄДДР міжнародним стандартам захисту персональних даних та Конституції України ніхто не скасував.
Тому спільною пропозицією фахових аналітичних центрів з цього питання є скасування чинного закону про ЄДДР із прийняттям на заміну йому розробленого Центром політико-правових реформ законопроекту «Про документи, що посвідчують особу», який регулює питання біометричних документів для виїзду за кордон, внутрішнього посвідчення особи та інших документів. Ймовірно, цей законопроект буде внесений до парламенту вже наступного тижня.
Хто у сфері захисту персональних даних господар?
Реформування сфери захисту персональних даних також потребує коректив, незважаючи на внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних», які вступили у дію з 1 січня 2014 р. та передачу відповідних повноважень Уповноваженому ВРУ з прав людини у результаті планованого розформування Державної служби захисту персональних даних (далі, – ДСЗПД).
Дані кроки отримали схвальну оцінку експертів з ЄК, що була супроводжена рекомендаціями законодавчо закріпити фактичну передачу Омбудсмену необхідних повноважень з подальшим розширенням обсягів та сфери його впливу.
Найближчим часом необхідно завершити інституційні процеси передачі функцій і повноважень Державної служби персональних даних в руки Омбудсмена.
Антикорупційний пакет
Окремий блок завдань, – вдосконалення законодавчого пакету боротьби з корупцією, прийнятого у травні 2013 року.
Третій звіт Єврокомісії чітко визначає необхідність доопрацювання антикорупційного пакету, якому загалом бракує цілісного та комплексного підходу, що під час імплементації можуть становити ризики їх якісного впровадження. Окремі завдання лежать у сфері запобігання та боротьби з організованою злочинністю, що стосуються процедури конфіскації та відповідальності юридичних осіб у випадку браку механізму нагляду чи контролю.
Окремі зауваження стосуються посилення контролю у сфері конфлікту інтересів та запровадження більш прозорих механізмів державних закупівель.
Суттєві недоліки визначені і у сфері фінансування політичних партій та виборчих кампаній.
Доопрацювання необхідне і за іншими напрямками. Управління міграцією, сфера, що знаходиться під особливим контролем експертів з ЄС. Безвізовий режим та можливе зростання міграційних ризиків, – одна із причин сталого інтересу до модернізації системи управління. Належні зміни мають відбутись і у політиці притулку та реадмісії. Згідно рекомендацій ЄС має бути удосконалено механізм повернення мігрантів та запроваджено низку процедурних інструментів для додаткового і тимчасового захисту особам, що звернулись за міжнародним захистом в Україну.
Згаяний час у вирішенні питання скасування віз має подвоїти зусилля влади вже сьогодні. Паралельно із завершенням законодавчої фази ПДВЛ, має відбуватись активне впровадженню тих напрямків державної політики, що складатимуть основу виконання 2-ї фази ПДВЛ, незалежно від формальної дати початку оцінювання з боку ЄС критеріїв 2-ї фази. За таких умов можна було б очікувати скасування віз для громадян України з боку ЄС до кінця 2015 року.
Український народ заслужив відкриття дверей до Європейського Союзу, однак уряду не варто покладатися лише на «моральний борг ЄС». Не варто очікувати перегляду з боку ЄС критеріїв, передбачених ПДВЛ, зважаючи на вплив Майдану. Захоплення в Європі революційними змінами може слугувати підставою для значно кращого сприйняття громадян України, втім цього замало аби очікувати на вирішення питання скасування віз лише політичним рішенням.