Автор: Наталія Бородачова,
Віце-президент з питань міжнародного співробітництва
Всеукраїнської федерації споживачів «ПУЛЬС»
В Україні лунає багато інформації про здійснення реформ, проте реальних зрушень суспільство не відчуває, а отже рівень довіри дуже низький. Про реформу системи захисту прав споживачів взагалі не чутно, адже серед пріоритетів Уряду ця реформа не зазначена.
Чому так відбувається? Адже Президентом України задекларовано низку важливих стратегічних документів, які мали б зрушити важливі реформи. Наведемо лише деякі. Це «Стратегія сталого розвитку “Україна-2020″, якою ще на початку 2015 року зазначено перелік важливих реформ, включаючи реформування системи захисту прав споживачів. Минуло два роки, ані зрушень, ані згадок… На початку 2016 року Указом Президента затверджено «Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки». За рік, що минув, виконавча влада не надто демонструє увагу до позицій громадськості, тим більше до вимог споживачів. Такі темпи задекларованих змін в суспільстві на шляху демократизації та євроінтеграції, можливо, були б прийнятними в ІХ чи ХХ століттях, коли ще їздили на возах, але аж ніяк не в ХХІ-му.
Керуючись положеннями Національної Стратегії щодо розвитку громадянського суспільства, зокрема: «Активне, впливове і розвинене громадянське суспільство є важливим елементом будь-якої демократичної держави та відіграє одну з ключових ролей у впровадженні нагальних суспільних змін і належного врядування, в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення, розробці і реалізації ефективної державної політики у різних сферах, утвердженні відповідальної перед людиною правової держави, розв’язанні політичних, соціально-економічних та гуманітарних проблем», Всеукраїнська федерація споживачів «ПУЛЬС» у співдружності з іншими громадськими об’єднаннями висуває вимогу до влади:
Визнати нагальну необхідність розпочати та прискорити виконання реформи системи захисту прав споживачів в інтересах самих споживачів!
Декого, мабуть, здивує така постановка питання «в інтересах самих споживачів», бо в чиїх ще інтересах може бути здійснена така реформа? Проте реалії України й справді дуже дивні. Наприклад, Міністерство економічного розвитку і торгівлі бачить вирішення питань захисту прав споживачів ніяким іншим способом, ніж в рамках розвитку підприємництва та регуляторної політики. На практиці це відбувається наступним чином.
Влада протиставляє інтереси бізнесу та споживачів
Постало питання розвитку малого та середнього бізнесу, що дійсно важливо для розвитку вітчизняної економіки та подолання безробіття. І тут влада та бізнес знайшли чимало спільних інтересів, залишивши інтереси споживачів за дужками.
Так з’явилося рішення про введення в Україні мораторію на перевірки бізнесу. Ніби то це допоможе підприємцям піднятися з колін, розвинутися та наповнити бюджет країни. За час, що минув із запровадження мораторію в серпні 2014 року, можна робити висновки, і висновки невтішні. Мораторій на перевірки бізнесу не лише робить споживачів беззахисними перед свавіллям нечесного бізнесу, а й фактично є “медвежою послугою” для самого бізнесу, і от чому.
Мораторій усуває чесну конкуренцію та створює перешкоди добросовісним підприємцям, які вкладають ресурси в розвиток виробництва та якість продукції. В умовах мораторію вони опиняються в нерівних умовах з порушниками законів і правил чесної гри. Недоброчесні ж підприємці незаконними способами здешевлюють виробництво та просувають на ринок. небезпечну і неякісну продукцію, порушують права споживачів, до того ж тепер не бояться й перевірок, а в нагороду за всі порушення та продукцію-непотріб отримують надприбутки.
Не менш важливим є й те, що мораторій на перевірки бізнесу впливає на відсутність стимулів до покращення та зростання виробництва, а значить призводить до втрати конкурентоспроможності української продукції на ринках ЄС та глобальному світовому ринку. Та навіть на внутрішньому ринку, де панують недоброякісність і серйозні ризики для споживачів, мораторій спричиняє тотальну недовіру громадян до дій влади та бізнесу, які нехтують інтересами багатомільйонної громади споживачів.
Чому прийняття владного рішення про введення мораторію не супроводжувалося широким суспільним обговоренням? Чому сприяння розвитку бізнесу має відбуватися за рахунок інтересів споживачів? Адже споживачі внаслідок дії мораторію опинилися безправними та безпорадними перед свавіллям нечесних ділків бізнесу. Порушення прав споживачів «розквітло» як ніколи, а державного захисту їх законних прав, обіцяного Конституцією України, годі чекати. Масові звернення ошуканих споживачів до громадських об’єднань демонструють невтішну картину, а намагання громадських активістів допомогти споживачам нівелюються рішеннями самої влади, яка недотримується ані конституційних гарантій споживачам про державне забезпечення безпеки та якості споживання, ані положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Чи всім відомо, що навіть звернення споживачів до Держпродспоживзахисту про кричущі порушення їх законних прав не є підставою для перевірок? Держпродспоживзахист має звернутися за дозволом до Кабінету Міністрів України, який видає доручення Мінекономрозвитку розібратися протягом ДВОХ ТИЖНІВ з органами технічного регулювання, чи потрібна перевірка. Оскільки відповідними процесами технічного регулювання та захистом прав споживачів в міністерстві керують представники підприємництва, то скарги та ошукування споживачів не є достатньою підставою турбувати підприємців. Споживач аплодує!
Лідери споживчої громадськості на всіх етапах введення та дії мораторію зверталися до влади про небезпеку мораторію на перевірки бізнесу по відношенню до споживачів, які розплачуються за неякісне споживання власним здоров’ям і не в змозі скористатися своїми законними правами проти наступу нечесного бізнесу на їх права, моральний та фізичний стан здоров’я.
|
Протягом 2015 року відбулося кілька прес-конференцій, під час яких занепокоєні активісти споживчого руху намагалися привернути увагу преси, влади та всього суспільства до негативних наслідків мораторію на перевірки бізнесу. 22.01.2015: Лариса Криворучко, адвокат і заступниця голови Громадської ради при Держспоживінспекції України наголосила, що мораторій обмежує права споживачів: «Мораторій негативно відобразиться на якісній складовій споживачів послуг, що поступово призведе до систематичного погіршення рівня життя населення, зловживання правилами торгівлі, корупції». 16.10.2015: Наталія Притульська, президент Всеукраїнської федерації споживачів «ПУЛЬС»: «Вимагаємо, щоб голос споживача був почутий, а при прийнятті владних рішень дотримувався принцип пріоритету інтересів споживачів – рушійний принцип ринкової економіки». Наталія Бородачова, віце-президент ВФС «ПУЛЬС»: «Споживачі в Україні як ніколи є беззахисними перед свавіллям недобросовісної комерції, представники якої в умовах мораторію на перевірки бізнесу скористалися безконтрольністю та безкарністю. Держава заграє з бізнесом за рахунок здоров’я споживачів. Споживча громада не проти бізнесу, але імітація реформ не забезпечила бізнесу свободи розвитку». Тетяна Тимошенко, представник Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС: «Результати дій вищих органів влади у сфері захисту прав споживачів протирічать підходам Європейської Комісії у розвитку політики захисту прав споживачів і захищеності їхніх інтересів на спільному ринку ЄС». |
Проте голос споживачів не було почуто, і мораторій на перевірки бізнесу було подовжено на 2016 і 2017 роки. На жаль, народовладдя в Україні все ще залишається декларацією, як тільки справи стосуються інтересів багатомільйонної спільноти, в даному разі – споживачів.
Проголошений шлях євроінтеграції України також пробуксовує. Згідно Угоди про асоціацію Україна-ЄС, Україна має виконати зобов’язання, зазначені у Главі 20 «Захист прав споживачів», зокрема: «Сторони співробітничають з метою забезпечення високого рівня захисту прав споживачів та досягнення сумісності між їхніми системами захисту прав споживачів». Термін виконання цього завдання спливає восени 2017 року. Часу на роздуми не залишилося. Отже, зволікати з реформою системи захисту прав споживачів неможливо.
Мінагрополітики довершує руйнацію системи захисту прав споживачів
Розглянемо, яка роль в суспільстві належить реформі системи захисту прав споживачів та які основні складові реформи, а також чому в плані дій Уряду на 2016 рік, в розділі «Турбота про кожного», Уряд не передбачає цю реформу. Суттєва роль в загостренні та всебічному погіршенні стану справ із захистом прав споживачів в Україні належить Міністерству аграрної політики та продовольства (МАПП), якому Уряд у вересні 2014 року делегував державні повноваження у сфері захисту прав споживачів, створивши у складі міністерства Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, – Держпродспоживзахист. Ця служба розпочала свою діяльність лише в лютому 2016 року, через півтора року після її створення.
Положення про Держпродспоживзахист красномовно свідчить, що новоутворена служба переважно зорієнтована на реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, санітарного законодавства, і лише в кінці переліку питань, традиційно притаманних МАПП, згадуються права споживачів. Таке штучне поєднання непоєднуваних функцій боляче відбивається на споживачах. Практика свідчить, що при визначенні Уряду питань розроблення політики в деяких пріоритетних сферах діяльності (№ 612-р, 08.08.2016), МАПП подає пропозиції, які його дійсно цікавлять. Це – приватизація та ефективність управління державними активами в агропромисловому комплексі, земельна реформа, реформування системи державної підтримки сільського господарства. Про реформу системи захисту прав споживачів МАПП не згадує, це не в пріоритетах і не в інтересах міністерства, а отже і Уряду.
В звіті Уряду від 02.07.2016 про виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, МАПП звітує, що на розгляд Парламенту внесено проект Закону України “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”, «який в цілому відповідає цілям Угоди в частині досягнення сумісності систем захисту прав споживачів». Мало того, що споживча громадськість довідалася про законопроект за фактом його подання до Верховної Ради, бо не було публічного обговорення проекту закону, навіть в рамках Громадської Ради Держпродспоживзахисту. МАПП ще й стверджує разом з Урядом, що цей таємний законопроект є виконанням Угоди про асоціацію з ЄС в частині досягнення сумісності систем захисту прав споживачів!
Радіймо, споживачі! У нас з вами тепер все як в ЄС!
Нагадаємо, що МАПП доклав зусилля до вилучення із Закону України «Про захист прав споживачів» всіх положень стосовно харчових продуктів. І тепер захист прав споживачів в Україні на харчові продукти не розповсюджується. Це прямо суперечить Європейській Хартії про захист прав споживачів, яка зазначає: «Національне законодавство із захисту прав споживачів повинно включати загальні вимоги з безпеки продуктів харчування, інших товарів, а також послуг. В разі необхідності мають бути передбачені особливі вимоги до окремих товарів і послуг. Необхідно переглядати в законодавчому порядку та відміняти ті чинні положення, які мають однобічний характер і обмежують інтереси і права споживачів».
Які базові засади реформи захисту прав споживачів?
Позиція Всеукраїнської федерації споживачів “ПУЛЬС” наступна. Перш за все потрібні інституційні зміни. Всі основоположні міжнародні документи – «Керівні принципи ООН для захисту прав споживачів», «Хартія основних прав Європейського Союзу», Директиви ЄС з актуальних питань захисту прав споживачів та інші – адресовані саме урядам країн, які безпосередньо покликані розробляти, зміцнювати та здійснювати політику захисту прав та інтересів споживачів. Отже, в складі Кабінету Міністрів України потрібно визначити відповідну структуру та/або відповідальну особу з питань формування державної політики у сфері захисту прав споживачів. А реалізацію цієї державної політики доручити міжгалузевій структурі, яка має діяти «НАД» усіма міністерствами і відомствами у сфері інтересів споживачів і не мати галузевих інтересів.
Ще однією базовою складовою реформи має бути відновлення всіх прав споживачів, які в незаконний спосіб на потребу нечесному бізнесу вилучені із Закону України «Про захист прав споживачів», а також доповнити цей закон всесвітньо визнаними правами споживачів, як то право на задоволення базових життєвих потреб, право споживача бути почутим. Даний закон має статус спеціального. Що це означає? Ще з часів Давнього Риму юристи сповідують принцип: “Спеціальний закон скасовує дію загального закону”. Представники ВФС «ПУЛЬС» як й інших громадських організацій наполягають відновити всі скасовані та/або обмежені права споживачів, як це проголошено в Конституції України: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Нагадаймо певним представникам влади, які приймають відповідні рішення, що Конституція має найвищу юридичну силу!
Також безпідставно, але не випадково, були спроби скасувати право споживачів на звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду за захистом своїх законних прав. При внесенні змін до Закону України «Про судовий збір» було створено правову неузгодженість, адже в Законі України «Про захист прав споживачів» вказане право споживача залишилося. Широкі протести громадськості не похитнули позиції багатьох суддів стягувати зі споживачів судовий збір, адже «гроші вирішують все». І лише Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав професійне тлумачення штучно створеній ситуації: «У питанні оплати судового збору слід керуватись ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а не ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Це ще один приклад наступу представників нечесного бізнесу при підтримці органів влади на законність і права споживачів. Але знадобилося півтора року для відновлення права споживачів, і протягом цього періоду численні суди порушували права споживачів і не розглядали справи про порушення прав споживачів без сплати судового збору.
В Україні, на відміну від практик Євросоюзу та багатьох економічно розвинених країн світу, за всі роки незалежності держави не створено документу «Державна політика у сфері захисту прав споживачів». За участю громадськості це питання отримало розголос та певні позитивні зрушення через розробку проекту Концепції державної політики у сфері захисту прав споживачів на період 2017-2020 роки. Наступним кроком має стати розробка програми або плану дій з втілення положень Концепції.
Вирішення вище наведених принципових проблем має становити основу реформи для побудови комплексної системи захисту прав споживачів із застосуванням підходів Європейської Комісії до розвитку системи захисту прав споживачів у ЄС та відповідних кращих практик країн-членів ЄС. Система має охоплювати всі галузі економіки та всі сегменти споживчого ринку, діяти в інтересах споживачів України, включаючи не лише громадян нашої країни, а й іноземних громадян, які законно перебувають на її території. Уповноважений державний орган із функціями захисту прав споживачів повинен бути позбавлений будь яких галузевих інтересів і галузевої залежності.
Реформа системи захисту прав споживачів в Україні має відбуватися відкрито та прозоро для суспільства, відносини держава-бізнес-споживач мають формуватися відповідно до балансу інтересів сторін, що є важливим принципом розвитку ринкової економіки. Всі зміни та перетворення мають наслідувати єдину мету – задовольняти потреби споживачів, підвищувати впевненість споживачів у їх законних правах та ефективних механізмах реалізації цих прав, а також підтримувати довіру до непохитності державних гарантій захисту прав споживачів, як це відбувається в Європейській Співдружності. Метою споживчої політики ЄС визначено стабільний розвиток внутрішнього ринку ЄС та поточний вплив Європейської Комісії на повсякденне життя громадян ЄС, який забезпечується через зміну акценту з можливостей виробників на потреби споживачів, що є принциповим підходом.
Відзначаючи Всесвітній День прав споживачів 15 Березня, бажаємо всім споживачам бути свідомими, активними та непохитними в своїх позиціях відстоювання людської гідності та споживчих прав. Керуючись правом вибору, споживач здатний впливати на стан ринку, підтримувати доброякісну продукцію та її виробників, а одночасно й ігнорувати сумнівну та ризиковану продукцію. В Україні має діяти СИЛА ЗАКОНУ, а не закон сили, з чим ми ніколи не погодимося. Нас багато, і ми єдині!