Продовжуємо знайомити з результатами ініціатив, які були підтримані УНП в 2020 році в рамках проекту «Підтримка діяльності Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (ФГС СхП)», який адмініструє Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, що фінансується Форумом громадянського суспільства Східного партнерства та Європейським Союзом.
Представляємо дослідження Павла Кравчука та Ірини Сушко (Аналітичний центр «Європа без бар’єрів», РГ1 УНП) «Інформаційна політика та комунікація обмежень свободи пересування під час пандемії».
Метою ініціативи було провести аналіз інформаційної політики українського уряду в контексті права на свободу пересування та підготувати рекомендації щодо неупередженого і компетентного інформування громадян в умовах пандемії коронавірусу.
Автори дослідження вважають, що «за час пандемії невизначеність і хаотичність швидко ухвалюваних рішень у поєднанні з неефективною інформаційною політикою спричинили кілька суттєвих безпекових і гуманітарних кризових явищ у сфері свободи пересування».
Станом на 31 грудня 2020 року в Україні було зареєстровано понад 1 мільйон випадків коронавірусної хвороби. Запроваджені Україною та іншими державами протиепідемічні заходи призвели до рекордного падіння пересування між країнами та всередині країни.
Автори дослідження зазначають: «Свобода пересування всередині країни постраждала однією з перших внаслідок карантинних обмежень, запроваджених українським урядом. Спочатку було обмежено, а потім і припинено рух через лінію розмежування на Донбасі та на межі з Кримом, а потім обмеження торкнулись усіх ділянок кордону. На жаль, через провальну комунікацію з боку влади, наприкінці березня цього року було зафіксовано масове скупчення громадян з-за кордону і багатогодинні черги людей на пунктах пропуску, особливо на кордоні з Польщею. Неефективною виявилась комунікація влади і щодо тимчасово окупованих територій. Доступ на підконтрольну територію різко став недоступним, а роз’яснення щодо правил перетину та ізоляції суттєво відрізнялись залежно від джерела інформації».
В рамках ініціативи проаналізували джерела і канали, якими доноситься до громадян інформація про режим подорожування. Зокрема, було з’ясовано, якими каналами здійснюється інформування про режим подорожування через кордон/лінію розмежування, чи існує можливість зворотнього зв’язку, адже значна кількість випадків не має однозначного тлумачення у нормах перетину.
Автори дослідження проаналізували комунікаційний аспект основних скандалів і проблем з мобільністю минулого року, у тому числі:
- як відеозвернення Президента у березні призвело до хаосу на кордоні
- як риторика урядовців спричинила скандал із “новим кріпацтвом” у квітні-травні
- чому погано, коли різні центри влади видають взаємовиключні інтерпретації правил (на прикладі “уточнення” рішення КМУ Командуванням ООС та дуелі центральна-місцева влада)
В дослідження надано інформацію щодо практик комунікації щодо мобільності за минулий рік.
В рамках дослідження були розроблені рекомендації для органів влади:
«Суттєвим складником негативного впливу обмежень пересування була їхня раптовість, зокрема у березні-квітні та серпні 2020 року. Заздалегідь ухвалені та прокомуніковані рішення матимуть менший негативний ефект.
Оскільки пандемія та супровідні обмеження триватимуть, і не виключене повторення таких ситуацій, потрібно розробити протоколи чи сценарії для належного інформування громадян щодо змін правил та процедур перетину кордонів та сприяння безпечній мобільності.
Невизначеність, суперечливість і непристосованість обмежень до індивідуальних випадків зумовлюють потребу в персональному каналі комунікації для громадян («гаряча лінія», поштова скринька тощо) та/або системі попередніх повідомлень про намір перетнути кордон/лінію розмежування. Це би суттєво зменшило кількість випадків «розвороту на кордоні» або довгого очікування на рішення.
В інформаційній структурі українського суспільства є серйозний дисбаланс між довірою до центральної влади та регіональної. В 2020 році в умовах пандемії та соціально-економічної кризи він тільки зріс. Водночас зміцнилися позиції регіональних медіа. В цих умовах центральна влада має максимально використовувати регіональні органи влади та медіа як майданчик для поширення інформації про обмеження свободи пересування, аби мінімізувати їхній негативний вплив і збільшити поінформованість громадян.
Протипандемічні обмеження особливо сильно зачіпають вразливі групи населення, до яких належать і мешканці окупованих територій. Рішення влади щодо протидії пандемії повинні враховувати контекст конфлікту та окупації, аби максимально уникнути критичних для громадян України наслідків обмежень».
Аналітичний звіт «Інформаційна політика та комунікація обмежень свободи пересування під час пандемії» (Павло Кравчук, Ірина Сушко, Аналітичний центр «Європа без бар’єрів», РГ2 УНП)
Фото: europewb.org.ua
